За останні роки мандри стали невід'ємною частиною мого життя, але вже півроку вони недоступні. При цьому вириватися із повсякденності необхідно, і я надивилася маршрути ближче.
У суботу я з'їздила по одноденному туру "Дніпровськими кручами 2020", організованому фірмою "Плеяди-Тур". І для мене це був правильний вибір: лише один день, але море вражень, енергії, позитивних емоцій та фотографій.
Перша зупинка була в селі Трипілля, де ми вилізли на Девич-гору. Підйом був легким, а види приголомшливими. Прогулюючись цією горою можна уявити собі, як тут збиралися на шабаш і творили чаклунство. І скільки не роби фотографій, передати це неможливо, але енергію та легкий дотик цього місця ми забрали з собою.
Потім ми відвідали Археологічний музей Трипілля. Напевно, всі ми чули і знаємо про культуру Трипілля, яку відкрила Вінокентій Хвойка. Її артефакти є в багатьох музеях як частина експозиції. Цей музей повністю присвячений Трипільській культурі. Так, було цікаво, і тепер мені всюди трапляються книги та статті на цю тему, напевно, після музею інформація притягується. А в плані організації все було чудово: ми потрапили до музею до його відкриття та були єдиною групою. Екскурсія дає поштовх до досліджень тим, кого цікавить історія, і водночас байдужі не встигнуть занудьгувати. І знову захоплюючі краєвиди на території музею.
Далі переїзд до Ржичева на пристань, де на нас чекав катер. Як передати насолоду від швидкісної прогулянки на катері? Ми вийшли на маленькому острівці, де збереглася і була відновлена Спасо-Преображенська церква. Стільки сіл навкруги затопили, а церква вистояла! Вона сама і залишилася від селища Гусенці. Помилувалися церквою та гарними клумбами. А ще нам пощастило почути дзвін, акустика позамежна!
На катері ми припливли на Острів Відьом, де вилазили на Лису гору. А ось тут підйом був ще той! Дорога на гору складається з піску по щиколотку, тому йшли босі, крок вперед - . півкроку тому. Зате яке задоволення досягти вершини, помилуватися краєвидами і почаклувати щось своє. І як чудово було спускатися по піску вниз: відчуття як на лижах летиш.
Після повернення до Ржичева, ми розташувалося на обід там же, на березі: вуха, карасіки, овочі, картопля з димком і компот. Бажаючі дегустували місцеві наливки та вина. Був час і прогулятися берегом, погода відмінна.
На завершення екскурсії приїхали до Вітачів – це невелике село, одне із найдавніших в Україні. Прекрасні краєвиди з дніпровських круч, старовинний млин (вітряк) та церква з незвичайними зборами ікон та іконок всередині.
Переглядаю фото і знову відчуваю ту енергію, душевне піднесення, яке подарувала мені ця поїздка. Хочу ще! Навколо стільки незвіданого можна подивитися, доки відкриються заплановані маршрути.
Ірина 12.09.2020 р.